ЦІкаве інтерв"ю з двома дівчатами (Інна з Луцька та Олена з Києва), які
вибрали варіант повернення в Україну. В новому номері СУСН-News:
http://www.sus-n.org/docs/SUSN-News_05_2009.pdf


_________________
Так воно і буде!

Вимоги до освіти при відборі кандидатів на німецьких підприємствах в Україні
Клаудіа Дате
Інформацію надано Українським офісом DAAD.

„Вища освіта підвищує загальну культуру людини“ - так оцінює багато хто з керівників німецьких підприємств в Україні ту роль, яку, на їхню думку, відіграє вища освіта при прийнятті рішення щодо найму певного кандидата. Ця стаття на основі емпіричного матеріалу висвітлює вимоги, які висувають німецькі підприємства в Україні до кандидатів у процесі відбору персоналу. В центрі дослідження стоятимуть вимоги до вищої освіти, до типу ВНЗ, до пройденої практики або стажування за кордоном, а також до знання іноземних мов.

Більшість підприємств вважає вищу освіту ключовою кваліфікацією. Для конкретних фахових потреб вона дає лише базові знання, і при оцінці придатності конкретна спеціальність не грає ніякої ролі. Невелика частина опитуваних навіть вважає, що диплом – це всього лише папірець, який абсолютно нічого відображає дійсні знання кандидата. Опитувані пояснювали свої погляди, з одного боку, структурами підприємства, які дозволяють найняти нового співробітника зі слабкими фаховими знаннями і навчати його далі на підприємстві, й, з іншого боку, недовірою до вищої освіти через поганий викладацький склад та корупцію в навчальному процесі. Невелике значення, яке надається формальним дипломам, виявляється також у вимогах до документів, які очікують від кандидатів. Хоча особи, відповідальні за прийом персоналу на німецьких підприємствах, знають, що для співробітників працевлаштування на їхньому підприємстві з багатьох причин досі ще більш престижне, ніж на українському підприємстві, однак вони йдуть за прикладом відбору в Україні і вимагають від пошукачів лише резюме. Тому свідоцтва й чітко окреслена ними формальна кваліфікація взагалі не мають ніякого значення при відборі.

Перебування за кордоном всі опитувані оцінюють позитивно. Цінність такого перебування полягає у набутті знань іноземних мов, підвищення рівня загальної освіти і формування хороших манер. Щоправда, для жодного підприємства перебування за кордоном не є першочерговим критерієм при відборі, а лише додатковим. Потенційна оцінка все ж докорінно відрізнялася від практичної, оскільки жоден з опитуваних не міг навести реальні випадки, коли в них з’являвся кандидат з досвідом перебування за кордоном.

Хоча за минулі роки значно зросла кількість студентів, які, не в останню чергу завдяки різноманітним стипендійним програмам DAAD, політичних фондів та окремих німецьких ВНЗ, змогли пройти учбове стажування за кордоном, однак на ринку праці вони все ще мало помітні. Необхідність у фінансовій підтримці залишається тут все ще досить великою. Оскільки підприємства при оцінці перебування за кордоном особливого значення надають ключовій кваліфікації, учбові стажування слід оцінювати як дуже важливі, оскільки вони уможливлюють співпрацю та комунікацію стипендіатів з багатьма сферами суспільства.
Також у галузі викладання іноземних мов, попри помітні зрушення, все ще існує сильний дефіцит викладання фахових мов, передусім у технічних дисциплінах. Тут відкривається широке поле для діяльності культурних посередницьких організацій, яким слід цілеспрямовано підвищувати кваліфікацію мультиплікаторів у галузі фахової економічної мови.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що формальна вища освіта не відіграє вирішальної ролі при працевлаштуванні й кар’єрному розвитку на німецькому підприємстві в Україні і тому не є вирішальною в кар’єрі. Чи буде ця роль змінюватися в наступні роки і якою мірою, залежить не в останню чергу від того, як буде використаний реформаційний потенціал українськими ВНЗ і як буде розвиватися співпраця між факультетами ВНЗ та підприємствами.

Повний текст статті в додатку:
http://uascientist.ning.com/forum/attachment/download?id=2031682%3AUploadedFi58%3A7456


_________________
"Бо нива — ця моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде... "(В.Симоненко)

- Ви в якійсь країні відчували себе емігрантом чи ви всюди свій?

- Десь було так (що я почував себе емігрантом)... (задумався) У Німеччині. Там якась атмосфера гнила чи що...

@Фронтмен інтернаціонального гурту "Gogol Bordello" Євген Гудзь провів своє дитинство в Україні - спочатку у Києві, а потім у Західній Україні. Та практично половину свого життя епатажний артист живе за кордоном. @
http://life.pravda.com.ua/interview/4a4b6c1da442c/


_________________
"Бо нива — ця моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде... "(В.Симоненко)

yurchyk написав:

http://life.pravda.com.ua/interview/4a4b6c1da442c/

у тій статті зараз запостили відео з концерту. шкода, що на саму "невеселу" пісню, але приємно, що себе на ньому знайшов
ось тут прікольніша пісня, але гірше відео: http://www.youtube.com/watch?v=YIKVf3NtZA0

по сабжу. дивився недавно концерт жені на рок-ам-рінг, то народ його сприйняв на ура. ну, але циган, взагалі-то, мало де люблять

Неймовірно відверте інтерв"ю! Мабуть багато хто з нас відчував подібне і мислив так само...

Німеччина очима молодої дівчини-українки, яка поїхала "в світи", щоб знайти саму себе
Ірися Ликович належить до українців, які постійно хочуть щось змінити. Дівчина зі своєю книжкою «Перелітна» вже достатньо відома маже в усій Західній Україні, але слудує принципам Григорія Сковороди – і довколишній світ її абсолютно неспроможний впіймати. Подавшись на письменницьку ниву, вона вирішила збагатити себе новими враженнями і знаннями. І для цього подалась у далеку і стоїстичну Німеччину, звідки за допомогою Інтернету розповідає читачам закарпатської газети "Трембіта" про своє життя-буття.

- Чи хотіла би там жити постійно?

- В російсько-українсько-турецьких кварталах – ні. В інших також ні. Але дівчата-колежанки кажуть, що це тільки тому, що я тут ще не довго.Тим, котрі прожили тут 9-10 місяців, вже додому повертатися не хочеться. Кажуть, що їм лячно починати нове життя вдома, після розміреного, спокійного німецького.


http://news.uzhgorod.ua/novosti/22041/


_________________
"Бо нива — ця моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде... "(В.Симоненко)

У Вас були проблеми після повернення з навчання або стажування за кордоном?
Зараз збирається більше даних щодо студентів і науковців, які хотіли поїхати або поїхали навчатися за кордон, і у кого при цьому виникли проблеми: втрата робочого чи студентського місця в Україні, переведення з бюджету на контракт, втрата студгуртожитку і навіть призов до армії тощо. Прохання з конкретними випадками звертатися до якомога швидше. Надсилайте Ваші дані в цій мережі або на адресу: seminar2003{at}inbox.ru
З деякими питаннями можу вже допомогти порадами!
Alexander Belyakov http://usw.com.ua/profile/AlexanderBelyakov


_________________
"Бо нива — ця моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде... "(В.Симоненко)

http://infoporn.org.ua/2009/10/15/proklyattya_emgracyeyu_chomu_nash_emgranty_nenavylyat%27_svoyu_krayinu
багатобукф, і часто нєвпопад.


_________________
Кальмар вже в м'ясорубці. Мені так трагічно і серце щемить.

Ледве подолала статтю, бо вона є бредком рідкісним. Але дозволю таки собі трохи поофтопити / висновок після прочитаного: українці знову ображаються на те, що їх не поважають за кордоном, маючи за плечами глибокі ксенофобські традиції.

Это портрет Андреаса Кильххерра. Андреас, 36 лет, живет на Украине в городе Киеве с 2006 года. До этого он набирался опыта на различных предприятиях Швейцарии, а с 1997 года трудится в компании „British American Tobacco“, работая в которой, добился вывода многих не очень заметных марок на хороший уровень. С тех пор для него открыто множество дверей известных фирм, но все же, он остается верным одной. В 2006 году ему предложили на выбор несколько стран, где он мог бы быть полезным, решился он, однако, на Украину.
http://finestrussian.ch/russisch/content/view/35/1/


_________________
"Бо нива — ця моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде... "(В.Симоненко)

Лежу під пальмою і стежу за колібрі
Шістсот ударів на хвилину в міні-серці
А хочеться, щоб травень – у верлібрі,
І щоб – хрущі, які не ті в Америці.

До-до-ре-мі, додому ре-мі, мо-ре.
Відпило сонце воду у Пруті,
А океану сни віщують горе,
Йому наснились кольори не ті.

До-до-мі, в домі мама миє посуд,
Бо були гості, їли деруни.
То де, на карті той астрал, міжпростір,
В який входили б лише легші сни.

Лежу під вишнею і стежу за хрущами
Мій океан втопився у ріці.
Бо в хаті свято і парфуми мами
Лиш спить колібрі на моїй руці.

Юля Косівчук


_________________
Так воно і буде!

- Мы думали, в Германии у детей есть будущее. А там... Я пришла на школьный вечер к Даше. На сцене под музыку раскачиваются старшеклассники, в руках у каждого - бумажные буквы «Добро пожаловать» (на немецком, естественно). Потом беспорядочно бегают по сцене. И все, занавес! Немецкие родители плачут от восторга. И эта гимназия считается приличной! Во! - Лена выразительно стучит костяшками по столу. - «Войдите!» В тот же вечер решили: хватит, возвращаемся.

http://kp.ru/daily/24074/310841/


_________________
"Бо нива — ця моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде... "(В.Симоненко)

«я не хочу тут жити, я емігрую». Гаразд і що далі? Чергова людина вирішила що жити треба там де краще. Гаразд, це її вибір. Тільки люди добрі, до чого, ну до чого тут патріотизм?

Дезертири

По дорозі до аеропорту ми не говорили. Не було ані теми ані бажання. За інших умов я взагалі б не робив цієї поїздки, але мій пасажир продав уже геть усе і раптом вирішив зекономити на таксі. А може раптом захотів поспілкуватися зі старим другом? Даремно він обрав мене для цієї місії. Він знає як я ставлюся до співгромадян, які валять з моєї країни на ПМЖ в далеке й чудове забугор’я. А може саме тому він обрав саме мене?

В аеропорту ми не спілкувалися. Навіщо? Вирішив валити – вали. Дорога килимом. Чалапай туди де сито і стабільно. Човгай в ті краї де «тепло, море і фрукти». Що мені з того? Ти відчалюєш звідси, а я залишаюся. Я не збираюся звідси їхати. Мені чорт забирай тут подобається. А ти дивишся на мене наче хочеш аби я підтвердив правильність твого вибору. Дарма. Не дочекаєшся. Чого власне я мушу робити над собою зусилля аби допомагати тобі виправдовувати вчинок який сам для себе вважаю огидним?

Зібрався їхати – їдь. Не дивися на мене мов собака побитий. ...
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/5889.phtml


_________________
"Бо нива — ця моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде... "(В.Симоненко)

Недавно повернулася з України. За роки мого перебування в Німеччині, мушу визнати їздила додому доволі часто. Щодва-три місяці. Цього року було вперше, коли часовий проміжок становив майже півроку. Наче небагато, але я себе вперше відчула у своєму рідному місті іноземкою. Розумію, що колись мене чекатиме повернення в Україну, отож треба якось долати український культурний шок, але наразі не вдається.
Отож, як відомо, все пізнається в порівнянні. а нам є з чим порівнювати. Якщо, моя подруга-полька, рік мешкаючи в Китаї, зауважує, що в Києві, чемненько всі чекають в черзі на автобуса, з вагону метро спочатку виходять, а потім заходять , не створюють стовптворіння і не треба ніяких додаткових працівників метрополітену, які запихують людей по вагонам. то мені впадає в очі - наша невічливість і брак посмішок у працівників сфери обслуговування.
За вечерею у сімейному дружньому колі, я наводила приклади, які насправді болюче вразили мене. На що, мені відповіли, а що ти думаєш, о це приїхала Віта з Німеччини, яка ходить тут і посміхається, а у людей зарплати малі, їм нічого посміхатися.
Але це ж не аргумент! тут теж різне свіввідношення заробітних плат. але, принаймні, на чемне питання не буркають у відповідь. І я вже не раз серед своїх знайомих повторювалася, мене не цікавить щира чи нещира ця посмішка, я не хочу бачити набундючене обличчя у людей, які працюють з людьми. Сподіваюсь, що колись у нас це зміниться. Адже на Заході України, якось трохи по-іншому

так, продавці продовольчих магазинів заробляють за годину десь між 7 і 10 євро. що для німеччини мізер, а усміхаються частенько як мільйонери в ніці


_________________
ВСЕ ТАК НЕ БУДЕ!

Снігурка написав:

так, продавці продовольчих магазинів заробляють за годину десь між 7 і 10 євро. що для німеччини мізер, а усміхаються частенько як мільйонери в ніці

я би сказав, що справа в не тому,скількі тобі платять, а в тому , що твій роботодавець вимагає від тебе, аби ти посміхався покупцям... але також багато залежить і від самоі людини...
По собі знаю, коли ти наприклад заходиш в магазин і продавець просто посміхається тобі ;навіть і тоді, коли ти ніц в нього і не купив, то в тебе в самого піднімається настрій... і тобі хочеться ще раз прийти до цього магазину... Це є людьська психологія, і цьому вчать продавців (знаю по собі, бо сам процював продавцем).А про Укр. я промовчу... в тому місті де я жив раніше в Укр. продавці не знають значення слова ввічливість(про всіх не можу сказати, але багато хто навіть не вітається з покупцем...)