Дорогі друзі!

У 2000-них роках СУСН видавав електронну газету. Пропонуємо вашій увазі вам обрані статті з архіву.

Ольга К. навчається в університеті м. Реґенсбурґ на економічному факультеті. Під час навчання вона пройшла практику в консалтинговій фірмі в м. Кьольн. На прохання „СУСН-News“ Ольга радо погодилась поділитись з нами своїм досвідом пошуку практики та проходження співбесіди, а також розповісти про саму практику.  Сподіваємось, досвід Ольги допоможе й Вам у вирішенні багатьох питань, пов’язаних з практикою під час навчання у Німеччині.

СУСН-News: Олю, де ти мала нагоду проходити практику?
Ольга К.: В минулому році я проходила практику в одній з консалтингових фірм в місті Кьольн.
С-N.: Як ти знайшла місце практиканта? Які можливості/ варіанти пошуку ти використовувала?
О.К.: Після другого семестру я не знала, чи хочу я й надалі залишатися у Німеччині і чи взагалі хочу продовжувати навчання. Тому я вирішила знайти практику, щоб отримати певний практичний досвід за кордоном. Я займалася пошуками через інтернет, як – думаю – і більшість студентів у Німеччині. До того ж Кьольн завжди був моею мрією :). Я точно не пам’ятаю, на якому сайті я знайшла це місце практики, але мені здається, то був www.monster.de
С-N.: Скільки часу загалом ти витратила на пошуки практики? І скільки резюме («Bewerbungen“) тобі довелось
розіслати?
О.К.: Вже точно не пам'ятаю, але багато :). Взагалі пошуки тривали близько 1,5-2 місяці. Деякі повідомляли, що відповідь я отримаю лише через деякий час, який потрібен для обробки інформації.
С-N.: Ти подавала папери на практику письмово – тобто звичайною поштою, - чи за допомогою електронного формуляра на веб-сторінках підприємств?
О.К.: Всі резюме, які я подавала, я надсилала за допомогою електронного формуляра, який мають фірми на своїй веб-сторінці, або ж просто звичайним електронним листом з усіма потрібними додадками («Anschreiben“ + «Lebenslauf“ + «Zeugnisse“).
С-N.: Як тебе запросили на співбесіду? Що тобі при цьому повідомили?
О.К.: У мене був особливий випадок: справа у тому, що проект, на який мене пізніше запросили, вже розпочався. А оскільки Кьольн доволі далеко від Реґенсбурґу, це зайняло б дуже багато часу, якщо б мені довелось спеціально на співбесіду їхати. Тому фірма вирішила провести зі мною телефонну співбесіду, яка тривала близько 30-40 хв. В той же день ввечері мені передзвонили і сказали, що фірма зі свого боку висловлює мені згоду. Я звісно теж погодилась :).
Аж пізніше я дізналась, що взагалі-то кожного тижня на фірмі проводяться так звані «Assessment- Centers“, які тривають майже цілий день. Адже увесь час з'являються новi проекти і на ці проекти звісно потрібні новi люди.
С-N.: Дякую, Олю. А тепер, можеш, будь-ласка, коротко розказати, як проходила твоя телефонна співбесіда?
О.К.: Як я вже сказала, телефонна співбесіда тривала 30-40 хвилин. Зі мною розмовляла одна з практиканток, яка на той час проходила практику у відділі кадрів (Personalabteilung) фірми; мені ставились різноманітні запитання – більше загального характеру, ніж професійного. Ось наприклад таке запитання: «Як Ви думаєте, скільки котів у Німеччині?» Я думаю, найголовніше, як ти реагуєш на поставленні запитання, як ти себе будеш поводити в екстремальній ситуаціі, яка ти людина... Усьому іншому можна навчитися. Що мені доречі не дуже сподобалось, що я не мала змоги поставити сама запитання - інтерв’ю було закінчено і ніхто так і не спитав, чи я ще маю якісь питання або ж неточності. Але я думаю, ця дівчина ще теж вчилася :)

С-N.: Скільки місяців тривала твоя практика?
О.К.: Три місяці.
С-N.: Які в тебе були завдання?
О.К.: Я брала участь в роботі над проектом, який ми готували для одного з кьольнських
організаторів професійних виставок («Messe-Veranstalter“). Мова йшла про розробку нової концепції в сфері будівництва житла („Bauen-Wohnen“).
С-N.: Олю, як ти вважаєш, чи достатньо цього часу, щоб отримати певний професійний досвід?
О.К.: Так, цього було достатньо, але лише за рахунок того, що ми все повинні були виконувати самостійно. В нашій команді була, крім мене, ще одна студентка, а також наша керівник проекту.
Керівник проекту лише координувала перебіг виконання завдань та підказувала деякі деталі – всю роботу довелось виконувати самим.
С-N.: Чи були можливості під час практики брати участь у семінарах чи відвідувати доповіді на фірмі з метою розширення власних фахових знань та кваліфікації?
О.К.: Так, в цьому сенсі на фірмі була розроблена дуже досконала система, яка дозволяла нам покращити свої знання та підвищити кваліфікацію: постійно проводились „Workshops“, „Meetings“, „Besprechungen“, „Runden“… До того ж у нас була власна бібліотека + бібліотека онлайн; можна було завжди звернутись до інших за допомогою. Також я допомогала в роботі над іншими проектами, як от наприклад, вела переговори з Росією.
С-N.: Наскільки потрібними під час практики були знання англійської мови?
О.К.: Це для мене дуже болюча тема, бо моя англійська залишає бажати кращого :). У нашому проекті вона була потрібна, але лише тоді, коли ми проводили пошуки інформації („Recherche“) в інтернеті, як наприклад, аналіз закордонних організаторів професійних виставок. Хоча, мушу зізнатись, мені і тут пощастило: моя колега-німкеня, яка жила до того 8 років у Америці, допомагала, чи просто виконувала завдання, в яких були потрібні знання англійської мови.
Але я хочу сказaти, що англійська мова дуже необхідна, адже мені довелось спостерігати, наприклад, як інші колеги повинні були телефонувати англійською з закордонними клієнтами.

С-N.: Як проходила твоя адаптація в незнайомому колективі? Як тебе там прийняли?
О.К.: Просто чудово! Мене прийняли дуже добре і, оскільки в мене з практикою все вирішилось дуже швидко, запитували, чи я вже знайшла кімнату в Кьольні. Адже при потребі я могла би в когось із колег зупинитись. Стосунки з колегами були з самого початку дуже добрі.
С-N.: Чи була на підприємстві людина, до якої ти могла звернутися з будь-якими питаннями, наприклад, ментор?
О.К.: Так, у нас був ментор. Фірма виділяла гроші, щоб ми мали змогу зустрічатися з ним іноді за обідом для обговорення можливих проблем; якщо ж у нас були питання щодо проекту, то ми звертались, звичайно, до нашої керівника проекту („Projektleiterin“).
С-N.: У тебе були якісь труднощі? Наприклад, у знаходженні спільної мови з новими колегами чи труднощі спілкування німецькою?
О.К.: Ні, таких труднощів в мене взагалі не було.
С-N.: Ти можеш сказати, шо після проходження практики покращились твоі шанси знайти роботу після навчання? У цій галузі або взагалі?
О.К.: Я гадаю, що так. Звичайно ж, усім відомо, що у Німеччині работодавець дивиться не так на твою спеціальність або оцінки, як на здобутий практичний досвід, де працював поряд з навчанням, які в тебе інтереси стосовно професійної діяльності.
С-N.: Це в тебе була обов’язкова практика, передбачена навчальним планом, чи ти проходила її за власним бажанням?
О.К.: Оскільки в університеті м. Реґенсбурґу практика не передбачена навчальним планом, я вирішила зробити її за власним бажанням. Але згодом мені зарахували її в університеті і я отримала за неї 6 пунктів („Credit Points“).

С-N.: Як ти вирішила питання з навчанням? Тобі довелось його пропускати чи ти проходила практику під час канікул?
О.К.: Я брала для цієї практики спеціально академічну відпустку в університеті. Для отримання цієї відпустки, доречі, не потрібно, щоб практика охоплювала весь семестр. Достатьньо того, що ти через практику не можеш бути присутнім на іспитах.
С-N.: Ти була задоволена своєю практикою? Чи, може, зараз ти зробила б все по-іншому? (як під час практики, так і під час її пошуків)
О.К.: Я дуже задоволена, що зробила саме цю практику і саме тоді. Я зросла професійно, а також знайшла багато друзів!
С-N.: Що ти можеш порекомендувати читачам СУСН-News стосовно пошуку практики?
На що звернути увагу? Можливо, яких помилок уникнути?
О.К.: Я можу наперед сказати, що зазвичай це нелегко знайти практику, ще й таку, яка б оплачувалася, треба писати багато заяв, але це виправдовує себе. Можу кожному тільки порекомендувати, навіть якщо за університетськими правилами це не є обовязкова практика (Pflichtpraktikum), знайти обов’язково час для цього, на канікулах теж існує тaкa можливість.
Щодо подання заявок: зверніть увагу на супровідний лист („Anschreiben“), шоб не було помилок, якихось неточностей, щоб всі документи, які додаються, були в порядку. І ще: дуже важливо добре обміркувати і обгрунтувати своє бажання робити саме цю практику і саме на цьому підприємстві і це також гарно «подати» в «Anschreiben». Бути впевененим в собі, „sich gut verkaufen können“, як кажуть німці, i тоді все буде гаразд! Я бажаю кожному успіхів!
С-N.: Дуже дякуємо тобі, що ти знайшла час поділитись з нами своїм досвідом.

Розмову вела Зоряна Стеліга, Мюнхен

Стаття була написана спеціпльно для  SUSN News № 4 (грудень, 2008)

Повний текст номеру http://www.sus-n.org/docs/SUSN-News_02_2008.pdf